Вчені німецького науково-дослідного центру висунули абсолютно нову теорію, яка пояснює періодичність активності Сонця.

Сонячна активність, являє собою ряд процесів, які пов’язані з регулярною зміною зірки. З певною періодичністю відбуваються зміни частоти випромінювання, потоків заряджених частинок і число сонячних плям. Найбільш вивчений і в той же час незрозумілий прояв активності – темні плями на Сонці.

Вже в далекій давнині мрійники-астрономи помітили появи плям на сонці, про що свідчать письмена того часу. Після того як був винайдений телескоп, спостереження за зіркою стали постійними. І в 19 столітті Генріх Швабе, який займався астрономією, не будучи вченим, зауважив періодичність зміни кількості темних плям на Сонці. Він відкрив одинадцятирічний цикл активності Сонця.

На сьогоднішній день відомо безліч циклів. Це і 22-річний цикл, і віковий та багато інших. Дослідниками було помічено, що в період найбільшої активності плям на зірці кілька сотень. Зате в момент періоду мінімальної активності вони зникають повністю.

Астрономи вже давно з’ясували, що плями, це місця, звідки виходять найпотужніші магнітні поля. Однак однієї думки про періодичність збільшення і зменшення числа плям немає до сих пір.

Німецькі вчені припустили, що одинадцятирічний цикл безпосередньо пов’язаний з приливами Землі, Юпітера і Венери. Астрономи помітили, що кожні 11 років всі три планети розташовуються в одному напрямку.

Подібна думка була і раніше, але як це впливає на активність Сонця, пояснень не було. Німецькі вчені, використовуючи ефект резонансу, з’ясували, як пишеться в їх звіті, що якщо не великими поштовхами впливати на будь-який об’єкт, амплітуда його коливання неминуче буде змінюватися.

Дослідники провели безліч випробувань, дослідів і розрахунків і прийшли до висновку, що саме періодичний приливний вплив цих планет стає причиною одинадцятирічного циклу.

Нагадаємо, що астрономи проникають в таємниці магнітного поля Сонця і подібних йому зірок.

Написати коментар


*