Дослідники НАСА з’ясували, що структура кордону Сонячної системи або «міхура зоряного вітру» може змінюватися. На це вказують дані, отримані космічними зондами «Вояджер-1» і «Вояджер-2».

«Міхуром зоряного вітру» (геліосферою) називають область, в якій частинки, що випускаються Сонцем, летять щодо нього з надзвуковою швидкістю. Геліосфера обмежена ударною хвилею, яка виникає через зіткнення сонячного вітру з міжзоряним середовищем. Кордон «міхура» вважається кордоном Сонячної системи, і в 2012 році «Вояджер-1» став першим перетнувшим її штучним об’єктом.

Перед тим як покинути Сонячну систему, апарат зібрав дані про геліосферну мантію – проміжну зону між кордоном геліосфери і кордоном ударної хвилі, де відбувається падіння швидкості сонячного вітру до звукових значень. Зонд зафіксував зростання високоенергетичних частинок, званих космічними променями. Однак «Вояджер-2», який в даний час все ще знаходиться в геліосферній мантії всередині “бульбашки”, не виявив ніяких змін.

Вчені вважають, що цей феномен пояснюється тим, що Сонце знаходиться в активній фазі свого циклу. Це, в свою чергу, посилює сонячний вітер, який перешкоджає проникненню космічних променів в геліосферу. Таким чином, «міхур зоряного вітру» є динамічною структурою, яка може бути як бар’єром для високоенергетичних частинок, так і пропускати їх всередину.

«Вояджер-1» був запущений 5 вересня 1977 року для дослідження Юпітера і Сатурна. Зараз апарат віддалений від Сонця на відстань 0,00217 світлового року. «Вояджер-2», запущений 20 серпня 1977 року і який відвідав Уран і Нептун, знаходиться в 0,00174 світлового року.

Еагадаємо також, що вчені виявили загадкові промені в Сонячній системі.

Написати коментар

Please enter your comment!
Please enter your name here

*