Дослідники Марса зіткнулися з проблемою. Великий набір геологічних доказів вказує на те, що на поверхні стародавнього Марса знаходилася досить велика кількість води, яка текла в руслах річок і збиралася в водойми. Проте в ті часи молоде Сонце давало втричі менше тепла, ніж сьогодні, і тому фахівці з кліматичних моделей стикаються з труднощами при спробі створення сценаріїв, в яких поверхня Марса була б досить теплою, щоб вода могла існувати на ній в рідкій формі.

Найбільш популярна гіпотеза, покликана розв’язати цю суперечність, говорить, що древній Марс мав товсту атмосферу з діоксиду вуглецю, що акумулює тепло. Однак згідно з результатами нового аналізу даних, зібраних за допомогою марсіанського ровера НАСА Curiosity, 3,5 мільярда років тому на Червоній планеті не могло перебувати настільки багато вуглекислого газу, щоб забезпечити достатню для розплавлення водяного льоду інтенсивність викликаного ним парникового ефекту.

У тій же самій породі, де Curiosity раніше виявив осад з давнього озера, в якому гіпотетично могли розвиватися мікроорганізми, тепер були знайдені докази того, що древній Марс був насправді складнішим, ніж ми думаємо. Інструмент Chemistry and Mineralogy (CheMin) не зафіксував в шарах цієї породи наявності навіть незначних кількостей карбонатів – які повинні були неодмінно утворитися в тому випадку, якщо атмосфера стародавнього Марса була багата діоксидом вуглецю. Для пояснення цього факту можна було б припустити, що карбонати просто розчинилися у воді, що має кислу реакцію, однак наявність інших мінералів, таких як магнетит і глинисті мінерали, в верхніх шарах породи вказують на те, що реакція ґрунтових вод на Марсі ніколи більше з тих пір не ставала кислої.

В даний час вчені обмірковують цю дилему, розглядаючи безліч різних ідей, потенційно здатних примирити ці суперечливі дані, проте рішення поки не знайдено.

Нагадаємо також про спіралі на північному полюсі Марса.

Написати коментар


*