Наукова команда місії НАСА MAVEN опублікувала результати дослідження марсіанських полярних сяйв, що спостерігалися на Червоній планеті в грудні минулого року.

Зареєстровані за допомогою інструменту Imaging Ultraviolet Spectrograph (IUVS) космічного апарату MAVEN протягом більш ніж п’яти днів з 25 грудня 2014, ці полярні сяйва, що спостерігалися в основному в ультрафіолетовій частині спектру, отримали назву «різдвяні вогники» (“Christmas lights”) . Вони були помічені на поверхні планети в середніх і північних широтах і являють собою, по суті результат прямої взаємодії марсіанської атмосфери з сонячним вітром.

У той час як полярні сяйва на Землі, як правило, відбуваються на висоті від 80 до 300 кілометрів, а іноді і вище, аналогічні явища на Марсі мають місце на менших висотах – що свідчить про більш високу енергію цих подій.

«Що особливо нас здивувало в тих полярних сяйвах, які ми спостерігали в цей раз, так це те, що вони відбувалися настільки глибоко в атмосфері планети: набагато глибше, ніж у випадку аналогічних подій, що відбувалися коли-небудь на Землі або в іншому місці на Марсі, – сказав Арно Стьепен, член наукової команди IUVS – Електрони які викликають ці події повинні були мати воістину колосальні енергії»

Тим не менш, для гіпотетичного спостерігача, який опинився на поверхні Червоної планети, ці полярні сяйва не були б заворожуючою картинкою. Без достатніх кількостей кисню та азоту полярні сяйва в тонкій марсіанській атмосфері виглядали б у кращому випадку як слабке блакитне світіння – якби не змістилися повністю з видимої частини спектра в ближній ультрафіолет.

Полярні сяйва на Марсі спостерігаються вже не вперше; першим випадком реєстрації цього атмосферного явища на поверхні Червоної планети стали спостереження, проведені в 2004 р КА «Марс Експрес» Європейського космічного агентства. Проведені за допомогою бортового ультрафіолетового спектрометра SPICAM марсіанкского зонда, ці спостереження продемонстрували, що марсіанські полярні сяйва відрізняються від інших подібних їм подій, що спостерігалися де-небудь ще в Сонячній системі, тим, що вони виникають в результаті взаємодії часток з дуже локалізованими магнітними полями, а не з глобальним магнітним полем всієї планети.

Дослідження було опубліковане в журналі Nature.

Написати коментар


*