Астрономи на чолі з Гербертом Пабло (Herbert Pablo), що входять до складу учасників проекту BRITE (BRight Target Explorer) Constellation, а також їх колеги з обсерваторії Ріттера відкрили незвичайний спад на кривій блиску дуже масивної зірки, який може змінити наше розуміння зірок цього класу. Йота Оріона є подвійною зоряною системою, і вона добре помітна на небі неозброєним оком, будучи найяскравішою зіркою меча сузір’я Оріона. Її унікальна мінливість була відкрита за допомогою найменших у світі супутників для астрономічних спостережень, відомих як «наносупутники».

Рівень світимості зірки Йоти Оріона залишається відносно стабільним протягом 90% всього часу, проте потім різко спадає, після чого спостерігається потужне збільшення яскравості. Ці незвичайні зміни яскравості пов’язані із взаємодією двох зірок, що рухаються одна відносно іншої по еліптичній орбіті з періодом приблизно 30 діб.

Хоча ці дві зірки проводять більшу частину часу порізно, однак один раз протягом повного орбітального витка вони зближуються так, що відстань між ними скорочується до восьми разів. У цій точці орбіти гравітаційні сили, що діють між двома зірками, стають настільки потужними, що вони миттєво спотворюють обриси зірок, витягаючи їх в напрямку одна до одної, що призводить до незвичайних змін на кривій блиску зірки. Йота Оріона являє собою перший в історії науки випадок, коли цей ефект спостерігається для настільки масивною системи (масою близько 35 мас Сонця), що дозволяє безпосередньо визначити маси і радіуси зіркових компонент системи.

Автори роботи сподіваються, що це відкриття підстьобне інтерес дослідників до пошуків інших таких систем, що може вилитися в фундаментальні зміни нашого розуміння еволюції масивних зірок.

Нагадаємо також, що відкрита пульсуюча зірка дуже рідкісного для Чумацького шляху класу.

Написати коментар


*