Льодовики і стародавні гірські породи можуть розповісти про давні погоду і клімат, проте астрономічні явища – такі як сонячні спалахи або полярні сяйва – майже не залишають слідів в навколишньому середовищі, та й ті сліди, які все ж залишаються, не мають специфічністі. Так як же вченим фіксувати стародавні астрономічні події?

У новому дослідженні, що об’єднало «технарів і гуманітаріїв», група японських дослідників з Кіотського університету, а також Національного інституту полярних досліджень (National Institute of Polar Research, NIPR) і Національного інституту японської літератури використовували історичні документи для датування спостережуваних в давнину проявів сонячної активності.

Магнітні бурі, які були зареєстровані через спостереження полярних сяйв, фігурують в літературних творах Мейгетсукі («Записки чистого Місяця», приблизно 1180-1241 рр.) Фудзівари Тейк, Японія, і Song Shi («Книга Сун», 1343 р.), написаної в Китаї. Ці згадки дали дослідникам можливість відновити хронологію древніх астрономічних подій.

«Вперше тривалі полярні сяйва, тобто такі полярні сяйва, які спостерігалися протягом двох і більше ночей на одному тижні, були зафіксовані 21-23 лютого 1204 року в Мейгетсукі, – сказав головний автор нового дослідження Рюхо Катаока (Ryuho Kataoka) з NIPR . – У той же час в Книзі Сун є згадки про великі сонячні плями, що спостерігалися 21-го числа».

На наступному етапі дослідження автори роботи ретельно вивчили можливі згадки астрономічних подій в Книзі Сун за 900-1200 рр. і виявили приблизно 10 тривалих полярних сяйв. Порівняння цих знахідок з результатами радіоізотопного аналізу річних кілець дерев показало знижені кількості вуглецю-14 в цей історичний період – що підтверджує високу сонячну активність в цей час.

Нагадаємо також, що планетарні хвилі, раніше виявлені тільки на Землі, тепер відкриті також на Сонці.

Написати коментар


*