Шведські і польські астрономи описали формування хмари Оорта – найвіддаленішої від світила частини Сонячної системи. Відповідне дослідження прийнято до публікації в журналі Astronomy & Astrophysics і доступно на сайті arXiv.org.

Вчені провели комп’ютерне моделювання, в якому формування хмари Оорта почалося за часів, коли Сонце було частиною зоряного скупчення, сумарна маса якого в десять тисяч разів перевершувала сонячну. Фахівці відстежили еволюцію хмари Оорта, що містить близько трьох тисяч комет, за період в декілька сотень мільйонів років. За цей час Сонце взаємодіяло з 20 найближчими зірками. Всього вчені провели близько тисячі симуляцій, які враховують різні параметри орбіт небесних тіл хмари Оорта.

Виявилося, що найбільші шанси на своє збереження ця область отримала, якщо спочатку вона мала невеликі розміри. Наприклад, якщо б спочатку хмара Оорта знаходилася на відстані 5-20 тисяч астрономічних одиниць від Сонця, то, швидше за все, вона б швидко зруйнувалася.

Найбільші шанси на збереження виявилися у хмари, великі півосі орбіт комет якої не перевищували трьох тисяч астрономічних одиниць. Вчені вважають, що саме такі параметри мала древня хмара Оорта. В іншому випадку структура, існування якої допускається на околицях Сонячної системи, до теперішнього часу збереглася би лише частково.

Хмара Оорта – гіпотетична область на межі Сонячної системи, зовнішня частина якої знаходиться на відстані близько одного світлового року (63,2 тисячі астрономічних одиниць) від зірки. Вважається, що хмара служить джерелом довгоперіодичних комет і є залишком протопланетного диска.

Нагадаємо також, що на краю Сонячної системи виявлена карликова планета.

Написати коментар


*