Добове обертання Землі поступово сповільнюється.

Місяць “тягне” океани на себе, океани передають імпульс суші.

У той же час океани “тягнуть” Місяць на себе, змушуючи його крутитися по орбіті швидше. Місяць набирає швидкість і переходить на більш високу орбіту, поступово віддаляючись від Землі. Цей процес триватиме до тих пір, поки обертання системи Місяць-Земля не стане повністю синхронним, як це вже сталося в системі Плутон-Харон.

Так звані приливні сили прагнуть привести систему в рівноважний стан, при якому обидва об’єкти стають нерухомими відносно один одного. Харон – дуже масивний супутник, він важить всього в 8 разів менше свого старшого брата, тому йому вдалося розгорнути Плутон до себе однією стороною.

З Плутона ніколи не можна побачити зворотний бік Харона, а з Харона – зворотний бік Плутона. Плутон висить в небі Харона нерухомо і навпаки. Щось схоже спостерігається і у нас, тільки Місяць набагато менший за Землю (маса менше в 81 раз), тому Земля встигла розгорнути Місяць до себе однією стороною, а Місяць Землю – ще ні.

Місяць віддаляється від Землі на 4 сантиметри в рік, а сонячна доба на Землі стає довшою на 1,7мс кожні сто років.

Нагадаємо також, що сонячні бурі можуть частково розряджати іоносферу Землі.

Написати коментар

Please enter your comment!
Please enter your name here

*