У Сонячній системі Уран – єдина планета, що обертається в площині власної орбіти. А по відношенню до його географічних полюсів, магнітні розташовані під кутом в 60 градусів, коли на Землі дане відхилення становить лише 11 градусів. Саме тому за допомогою магнітного компаса у нас є можливість визначити, в якому напрямку знаходиться потрібний нам географічний полюс.

На думку вчених, це може бути пов’язано з прихованим під щільною «завісою» атмосфери Урана солоним океаном, генеруючим його магнітне поле. Чому це сталося, а так само з якої причини обертання планети відбувається як би «лежачи на боці», планетологи пояснюють «пережитими» кілька разів Ураном потужними зіткненнями з гігантськими планетними «зародками» в далекому минулому.

Коли в Технологічному інституті Джорджії в Атланті (США) Керол Паті (Carol Paty) разом зі своїми колегами намагався відтворити процес взаємодії магнітного поля і атмосфери гігантської планети з сонячним вітром, вони помітили ще одну незвичайну особливість магнітного поля Урана. До речі, вперше подібні «дивні» дані отримав ще космічний зонд “Вояджер-2», що пролітав повз нього в 1986 році, коли робив перші знімки гігантської планети та її супутників і збирав наукові дані.

А ось цією незвичайною «дивиною» була поперемінно то повністю «відкрита», то «закрита» і захищена магнітним щитом в різні дні атмосфера Урана перед бомбардуванням частинками сонячного вітру.

Взявши за основу дані, отримані «Вояджером-2», щоб зрозуміти причину того, що відбувається, вченими була створена комп’ютерна модель надр планети, на якій вони прорахували зміни її магнітного поля сплином часу.

Результат цих досліджень виявився досить незвичайним. Виявилося, що в дні, що припадають на період літнього та зимового сонцестояння, магнітне поле гігантської планети виступало в якості якогось «рубильника», який ніби клацає, змінюючи полюси місцями на планеті після закінчення кожних майже повних 18 годин точно через одну добу на Урані.

Якраз, коли відбувається це «перемикання», в магнітному щиті планети утворюється «дірка», зафіксована «Вояджером-2» три десятки років тому. Як вважає Паті, не виключено аналогічну поведінку і на інших відкритих протягом останніх років телескопом «Кеплер» та іншими обсерваторіями планет, схожих на Уран. Виходячи з цього, займаючись подальшим вивченням Урана і підключивши в роботу нові космічні зонди, ми отримаємо шанс з’ясувати багато нової інформації про будову подібних планет і про придатність умов для життя на їх супутниках, якщо ті перебувають в «зоні життя».

Нагадаємо також, що два нових супутника в кільцях Урана можуть бути виявлені на старому фото з “Вояджера-2».

Написати коментар


*