Коли співробітники університету Нью-Мексико в Альбукерке (США) на чолі з Грегорі Тейлором (Gregory Taylor) виявили на віддаленні від Землі приблизно в 750 мільйонів світлових років звичайну спіральну галактику 4C +37.11, в її центрі були присутні відразу дві надмасивні чорні діри, відокремлені одна від одної рекордно малою відстанню в 24 світлових роки.

Як сказали самі вчені, це є ідеальною дистанцією, щоб спостерігати, як обертаються ці два об’єкти. Занадто далеко для формування «видимих» для нас гравітаційних хвиль і їх злиття, і в той же час досить близько, для спостереження за навколишнім простором, що викривляється завдяки їм.

Однак, для проведення таких спостережень необхідна комбінована потужність декількох радіотелескопів, об’єднаних в єдину гігантську віртуальну радіотарілку. Саме в якості такої системи, вчені скористалися радіоінтерферометром Американської Національної Радіоастрономічної Обсерваторії (NRAO) – Very Long Baseline Array (VLBA). Так, протягом 12 років, вчені спостерігали, як ці дві надмасивні чорні діри в центрі галактики 4C +37.11 виконують свій гравітаційний «танець».

В результаті було з’ясовано, що вони дійсно обертаються відносно одна одної і витрачають на один “орбітальний” оберт приблизно тридцять тисяч років. Сумарна вага цієї «пари» перевищує масу Сонця в 15 мільярдів разів.

Як сподівалися Тейлор і його команда, в процесі подальшого вивчення цих чорних дір вони зможуть відповісти на два вже дуже давно хвилюючих всіх космологів питання: з якої причини ми «зустрічаємо» такі пари чорних дір дуже рідко і може одна галактика бути місцем «народження» їх обох. В принципі, сказав учений про останню загадку, що це можливо, але щоб підтвердити цю гіпотезу, вони проведуть ще багато тривалих додаткових спостережень.

Нагадаємо також, що експерименти з хвилями на воді допомагають глибше зрозуміти фізику чорних дір.

Написати коментар


*