Показник рівня сонячної активності можна визначити за кількістю спалахів і плям на Сонці, виникнення яких залежить від змін його магнітного поля. В цілому, тривалість повного циклу сонячної активності, від максимуму до максимуму, становить близько 11 років. У роки, коли Сонце активно, як правило, частішають полярні сяйва і все частіше відбуваються магнітні бурі, які можуть «спровокувати» технічні неполадки, а так само викликати погіршення самопочуття у людей.

За словами вчених, зовсім недавно показники сонячної активності перевищували показники багаторічної норми, іншими словами, Сонце перебувало в так званому «великому сонячному максимумі». Але з початком в січні 2008 року поточного 24-го циклу показник сонячної активності виявився рекордно низьким, що навіть змусило астрономів думати, ніби наше світило готується до «сплячці». Однак в 2015 році активність Сонця досягла норми, після чого побоювання з цього приводу були частково розвіяні.

Починаючи з 1985 року і по теперішній час, бірмінгемською обсерваторією BiSON було зібрано величезну кількість даних по цим «сонцетрусам». Завдяки їх вивченню Івонне Елсворт (Yvonne Elsworth) з університету Бірмінгема у Великобританії і її колегам вперше вдалося виявити докази, що свідчать про фундаментальні зміни роботи магнітного поля всередині Сонця, яке породжує виникнення плям і спалахів його активності.

За минулий час цикл сонячної активності змінився тричі. І, як розповіли вчені, показники одного з них – 22-го, були «нормальними», а ось активність в період двох інших виявилася несподівано слабкою. Вчені спробували визначити, чи змінилася робота магнітних полів в надрах Сонця, а так само в якій манері тепер пересуваються потоки плазми, завдяки яким і зароджуються ці поля. Для цього велися спостереження за акустичними хвилями, які породжуються в ході процесів у верхніх шарах Сонця, а вірніше, за їх розповсюдженням по його надрам.

І справді, вдалося дізнатися, що в надрах Сонця коїться щось «неладне», сліди чого залишалися щораз після того, як закінчувався один сонячний цикл, а за ним починався наступний. Наприклад, за даними і фотографіями обсерваторії BiSON була помічена тенденція зменшення товщини шару, в якому відбувається зародження приповерхневих магнітних полів з початком кожного нового сонячного циклу. Тим самим істотно змінилася поведінка плям на сонячній поверхні.

Крім цього, зміни так само були помічені в русі поверхні світила – швидкість обертання Сонця сповільнилася в районі 60-ї паралелі південної і північної широти, де розташовані його приполярні регіони.

Причини події астрономи поки з’ясувати не можуть. Аналогічно невідомо чи буде відбуватися те ж саме через два роки, коли почнеться наступний цикл сонячної активності. На даний момент кількість плям на Сонці зменшується, що «змушує» прогнозувати повторне падіння цих цифр до рекордно малих значень.

За словами Елсворт, повторення поточних трендів в новому циклі може привести до так званого «Маундерівського мінімуму», коли протягом тривалого часу, приблизно з 1645 по 1715 роки, спостерігалося зменшення кількості сонячних плям. Тобто, настане якийсь аналог періоду аномального спокою на Сонце, з яким, до речі, прийнято пов’язувати тривалі кліматичні похолодання на початку Нового часу.

Нагадаємо також, що вчені пояснили походження «вогненного волосся» на Сонці.

Написати коментар


*