Коричневі карлики представляють собою «невдалі» зірки. Їх маси настільки малі (менше 80 мас Юпітера), що температура в їхніх надрах не досягає приблизно 10 мільйонів кельвінів, необхідних для стійкого термоядерного горіння водню (горіння водню є джерелом енергії Сонця, на поверхні якого температура досягає 5400 кельвінів).

Температури біля поверхонь і властивості коричневих карликів залежать від їх точної маси і віку і змінюються в діапазоні від декількох тисяч градусів до всього лише 200 кельвінів (що можна порівняти з температурою на поверхні Землі). Найгарячіші коричневі карлики відносять до спектрального класу L, менш гарячі – до класу T, а найхолодніші – до спектрального класу Y. При таких невисоких температурах у поверхні коричневі карлики є дуже тьмяними, тому, незважаючи на те, що число коричневих карликів у Всесвіті, як вважають деякі вчені, можна порівняти з кількістю зірок, тим не менше, ці невдалі зірки є набагато менш вивченими, в порівнянні з їх «старшими сестрами» – нормальними зірками.

Нагадаємо, що виявлено «найчистіший» і наймасивніший коричневий карлик.

Місія НАСА Wide-field Infrared Survey Explorer (WISE), яка відрізняється високою чутливістю до випромінювання, що йде від холодних об’єктів, відкрила спектральний клас Y коричневих карликів в 2011 році, і сьогодні нам відомі 24 представника цього класу.

Астроном з Гарвард-Смітсонівського астрофізичного центру, США, Керолін Морлі (Caroline Morley) і її колеги за допомогою космічного телескопа НАСА «Спітцер» (Spitzer) і обсерваторії «Джеміні» (Gemini), а також інших обсерваторій, уточнили в новому дослідженні відстані до цих об’єктів, їх світимості, кольори і спектральні характеристики, а потім порівняли отримані дані з сучасними моделями.

Дослідники визначили маси і вік для двадцяти двох з цих об’єктів і підтвердили, що принаймні для відносно теплих коричневих карликів спектрального класу Y (температура близько 450 кельвінів) зі спостереженнями краще узгоджується модель, що не припускає наявності хмар.

Написати коментар


*