У посушливий період Марс ставав досить теплим для того, щоб вода могла знаходитися на його поверхні в рідкій формі, завдяки подіям потужного, вибухового вивільнення метану, вказується в новому дослідженні.

Нова комп’ютерна модель, що включає цей механізм, може пояснити, чому Марс зміг зберегти на своїй поверхні безліч озер в той час, коли він вже повинен був перетворитися в крижану пустелю.

Ровер Curiosity, що здійснив посадку на поверхню Марса в 2012 році, допоміг з’ясувати з тих пір, що в кратері Гейл діаметром 154 кілометри приблизно 3,5 мільярда років тому знаходилося кілька озер. Це викликало ряд питань у вчених, оскільки відомо, що «вологий» період на Марсі (т.зв. Нойськая ера) припадав на перший мільярд років існування Марса (нинішній вік якого становить 4,6 мільярда років). Після Нойської ери пішла Гесперійська ера, яка тривала приблизно 600 мільйонів років, протягом якої планета перетворилася з холодного і вологого в холодний і посушливий світ, що було пов’язано з потоншенням атмосфери і охолодженням надр планети. Так звідки в Гесперійську еру на поверхні Марса з’явилися озера і річки?

Нагадамо також, що на Марсі знайшли загадкове водосховище.

Для пояснення цих фактів вчені на чолі з Едвіном Кайтом (Edwin Kite), планетологом з університету Чикаго, США, запропонували нову кліматичну модель, згідно з якою в Гесперійську еру в зв’язку зі значною зміною нахилу осі обертання планети (від 10 до 20 градусів) і відповідною зміною потоку сонячного випромінювання, що падає на певні ділянки поверхні, на Червоній планеті відбувалося танення великих обсягів льодовиків, багатих газовими клатратами, що містять метан. Метан є потужним парниковим газом (приблизно в 25 разів потужнішим, ніж діоксид вуглецю), тому вибухове вивільнення великих його обсягів могло створювати в «сухий» період історії планети теплі умови, в яких могла існувати рідка вода і які могли тривати протягом декількох сотень тисяч років, як показали розрахунки кліматичної моделі Кайта і його колег.

Написати коментар


*