Вчені вважають, що приблизно 4 мільярди років тому, під час періоду, званого Пізнім важким бомбардуванням, поверхня Місяця піддавалася інтенсивному «обстрілу» астероїдами, в результаті якого в корі природного супутника нашої планети утворилося безліч кратерів і відкритих глибоких тріщин. Такі постійні зіткнення з космічними тілами призвели до збільшення пористості Місяця, обумовленою мережею великих швів, що утворилися під її поверхнею.

У новому дослідженні вчені з Массачусетського технологічного інституту, США, очолювані Джейсоном Содербломом, науковим співробітником факультету наук про Землю, атмосфері і планетах, виявили області на дальній стороні Місяця, звані місячним високогір’ям, які піддавалися настільки інтенсивному бомбардуванню – особливо невеликими астероїдами – що ці зіткнення зробили повністю поцяткованою верхню кору цариці нічного неба так, що в цих областях пористість і тріщинуватість місячної кори досягли свого максимуму. Учені відкрили, що подальше бомбардування цих областей з високою пористістю не може збільшити значення останньої, і навіть навпаки – веде до зниження загальної пористості поверхні Місяця, «запечатуючи» вже наявні отвори і тріщини.

Дослідження були проведені з використанням даних про гравітаційне поле Місяця, зібраних раніше космічними апаратами місії НАСА GRAIL.

Джерело: newsfiber.com

Написати коментар

Please enter your comment!
Please enter your name here

*