Харікло, ніжно прозваний одним дослідником «дивним маленьким об’єктом», – це астероїд, що обертається навколо Сонця в досить незвичайній зоні. Замість того щоб перебувати в одному з характерних для астероїдів місць Сонячної системи (а саме, між орбітами Марса і Юпітера або за межами орбіти Нептуна), цей космічний камінь рухається по орбіті між Сатурном і Ураном

Цікаво, що астероїд навіть має власну систему кілець. Це відкриття, зроблене в 2014 році, здивувало вчених. Оскільки майже всіма відомими науці кільцями володіють гігантські планети (такі як Юпітер, Уран, Нептун, Плутон), але ніяк не астероїди, крихітні, в порівнянні з цими планетами.

Після цього відкриття планетолог Маргарет Пен з Торонтського університету, Канада, вирішила з’ясувати походження дивних кілець. В результаті проведеного дослідження вчений разом зі своєю командою запропонувала сценарій, відповідно до якого навколо цього астероїда і подібних йому астероїдів, які називаються Кентаврами, здатні формуватися системи кілець.

Згідно з цими результатами, при русі Харікло в напрямку від крижаного Поясу Койпера (розташованого за межами орбіти Нептуна) до його поточної орбіті, різке розігрівання могло призвести до вивільнення газоподібного монооксиду вуглецю або азоту. В результаті цього процесу невеличкі частинки пилу піднялися з поверхні астероїда і в кінцевому рахунку сформували кільця навколо нього, вважають дослідники.

У науковій літературі описаний також альтернативний сценарій. Згідно з ним Харікло захопив з собою з пояса Койпера невеликий об’єкт, який став його супутником. Коли Харікло підійшов близько до Нептуну, цей об’єкт розпався на частини, сформувавши кільця навколо астероїда. Пен вважає, що в разі астероїда Харікло такий сценарій малоймовірний. Лише декоторі з Кентаврів можуть мати системи кілець, сформовані відповідно до цього сценарію.

Як відомо, по деяким причинам астрономи бояться осколків астероїдів-кентаврів.

1 КОМЕНТАР

  1. Тогда по логике вещей, если они имеют определённное притяжение, которое создает кольца, человечество может отправлять туда мини-спутники (нано спутники) для их изучения. Только вот какой предел этих объектов – по массе, чтобы была возможность притягивать даже частицы льда или мелкие объекты? кто знает?

Написати коментар


*